Будинок дитячої творчості

Виставка педагогічних інновацій

та передового педагогічного досвіду

«Освіта Нетішина – на шляхах реформування»

 

Форми і методи роботи

з обдарованими дітьми

при організації гурткової роботи

з образотворчого мистецтва

  

Нетішин

2014 р.

 

 

 

У посібнику  визначені науково-теоретичні основи навчання у гуртку образотворчого мистецтва,  роль і місце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах, окреслено мету і завдання гуртка, особливості побудови занять у гуртку, форми і методи роботи з обдарованими дітьми при організації гурткової роботи з образотворчого мистецтва.

Посібник рекомендовано для керівників гуртків образотворчого мистецтва загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.

 


Підготувала:  Звонарьова Наталя Михайлівна,

          керівник гуртка Будинку

          дитячої творчості

  

 

ЗМІСТ

 

І. Вступ…………………………………………………… 5

ІІ. Науково-теоретичні основи навчання у гуртку

образотворчого мистецтва:……………………………..  8

2.1. Роль і місце гуртка образотворчого мистецтва

в загальноосвітніх та позашкільних навчальних

закладах…………………………………………………..  8

2.2. Мета і завдання гуртка образотворчого мистецтва…………………………………………………………..16

2.3. Врахування вікових особливостей при побудові

занять гуртка образотворчого мистецтва……………… 24

2.4. Методи розвитку творчих здібностей під час

занять у гуртку образотворчого мистецтва……………. 30

ІІІ. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми при

організації гурткової роботи з образотворчого

мистецтва:………………………………………………..  40

3.1. Обдарованість: суть, види, принципи………….. 40

3.2. Форми і методи роботи з обдарованими дітьми

 у гуртку……………………………………………………51

3.3. Роль батьків у вихованні обдарованої дитини

у сім'ї……………………………………………………….53

ІV. Тематичний глосарій………………………………….59

V. Висновки……………………………………………. 66

VІ. Список використаних джерел……………………….  67

VІІ. Додатки………………………………………………. 71

Додаток А…………………………………………………. 72

Додаток Б …………………………………………………. 73

Додаток В…………………………………………………..74

Додаток Г …………………………………………………. 75

Додаток Д …………………………………………………. 80

Додаток Е …………………………………………………. 91

Додаток Є …………………………………………………. 94

Додаток Ж ………………………………………………….96

  

 

І. Вступ.


Усі діти народжуються геніями,
однак упродовж перших шести років
їхнього життя ми допомагаємо їм
позбутися цієї геніальності.
                                                 Б.Фулле

Дитина творить постійно. Її творчість виходить далеко за межі малювання, ліплення, конструювання. Вона творить світ і себе в ньому.

Творчість захоплює, окрилює, допомагає почуватися успішним.

Творчий процес може бути індивідуальним або колективним, здійснюватись із старшими дітьми та дорослими або з однолітками. Творчість – це чарівне дерево, у якого постійно з’являються нові паростки для того, щоб дати життя ще яскравішим та соковитішим гілкам.

Серед найбільш цікавих і загадкових явищ природи дитяча обдарованість традиційно займає одне з провідних місць. Проблеми її діагностики та розвитку хвилюють педагогів протягом багатьох століть. Інтерес до неї в даний час дуже високий, що легко може бути пояснено громадськими потребами. Традиційно цілям суспільного прогресу приділялося досить значне місце. Наприклад, у нашій країні протистояння капіталістичної і соціалістичної систем вимагало значного напруження сил і максимального використання інтелектуальних ресурсів, особливо в сфері фізики і математики. У зв'язку з цим функціонувала досить ефективна система виявлення і навчання високо обдарованих дітей. Сучасна особистісно-орієнтована тенденція пов'язана з виходом на перший план цінності особистісного розвитку і самореалізації. Так, високі індивідуальні досягнення зазвичай сприяють самореалізації особистості і рухають суспільство вперед.

Останнім часом термін «обдарованість» отримав знову громадське визнання, так само як і соціальна значимість проблеми навчання обдарованих дітей, що є важливим кроком до її вирішення.

Робота з обдарованими дітьми виступає одним з варіантів конкретної реалізації права особи на індивідуальність. А так як школа виявляється не дуже добре пристосованої для тих, хто сильно відрізняється від середнього рівня у бік великих здібностей, тому що складно перебудувати систему навчання, змінити ставлення вчителів до «нестандартних» дітей, школа відчуває особливі потреби в підручниках і програмах, у яких враховувалися б індивідуальні запити та інтереси обдарованих дітей, то це право роботи з обдарованими дітьми взяла на себе система позашкільної освіти, тому що, саме додаткова освіта розширює сферу творчості обдарованої дитини. Отже, саме високо обдаровані люди здатні внести свій найбільший внесок у розвиток суспільства.

Позашкільна освіта дітей та підлітків в сучасних умовах невід’ємна складова системи неперервної освіти, яка надає учням додаткові можливості для духовного та інтелектуального розвитку, задоволення їх творчих та освітніх потреб.

Творчість людей є генератором соціального прогресу. Завдяки активності творчих особистостей у суспільстві не припиняється процес інновації, внаслідок яких саме суспільство змінюється і прогресує. Зниження творчого потенціалу у суспільстві, креативності у його членів означає і розпад, і застій системи. В цьому  зв’язку слід підкреслити особливу цінність особистості для процвітання держави.

Формування національної еліти України є пріоритетним  напрямом забезпечення гідного місця нашої країни в сім’ї цивілізованих народів. Закладам позашкільної освіти належить значна роль у формуванні нової генерації української творчої еліти.

ІІ. Науково-теоретичні основи навчання у гуртку образотворчого мистецтва.

Національна доктрина розвитку освіти передбачає забезпечення її доступності у державних і комунальних позашкільних навчальних закладах. Позашкільні навчальні заклади – широкодоступні заклади освіти, які дають дітям та юнацтву додаткову освіту, спрямовану на здобуття знань, умінь і навичок за інтересами, забезпечують потреби особистості у творчій самореалізації та організації змістовного дозвілля.

Не є виключенням  і гуртки образотворчого мистецтва.

У вихованні учнів, розширенні й поглибленні їхніх знань, розвиткові творчих здібностей важлива роль нале­жить спеціально організованій виховній роботі у позанавчальний час, яку називають позакласною та поза­шкільною.

2.1. Роль і місце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладах.

Образотворче мистецтво - один із засобів творчого розвитку вчителя та учнів. "Творчість, - писав В.О. Сухомлинський, починається там, де інтелектуальні й естетичні багатства, засвоєні, здобуті раніше, стають засобом пізнання, освоєння, перетворення світу. При цьому людська особистість немовби зливається із своїм духовним надбанням”.

Позакласна роботарізноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організова­на в позаурочний час педагогічним колективом школи. Спрямована вона на задоволення інтересів, потреб і за­питів дітей завдяки добровільній участі у різноманітній ді­яльності (обговорення книг, кінофільмів, екскурсії, зма­гання, конкурси, свята тощо).

Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Обидва види роботи мають спільні завдання і передба­чають застосування переважно однакових засобів, форм і методів виховання.

Завдання позакласної та позашкільної роботи полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширен­ні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосві­ти; формуванні інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявленні і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школя­рів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширен­ні виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання. її зміст визначається загальним змістом виховання уч­нівської молоді, який передбачає розумове, моральне, тру­дове, естетичне і фізичне виховання.

Позакласна та позашкільна робота ґрунтуються на ви­користанні загальних і специфічних принципів вихован­ня, серед яких виокремлюють:

а) добровільний характер участі. Учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов по­винні ретельно продумувати зміст занять, використовувати організаційні форми виховної роботи чи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес;

б)  суспільна спрямованість діяльності учнів. Цей прин­цип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав загальносуспільним потребам, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва;

в)  розвиток ініціативи і самодіяльності учнів. У позакласній і позашкільній діяльності слід враховувати ба­жання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них викону­вав цікаву для себе роботу;

г)  розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладів, удосконалення наявних) приділяти особ­ливу увагу творчому підходу до справи тощо;

ґ) зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та поза­шкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи на уроках.

д)  використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу передбачає використання пізнавальних та комп'ютерних ігор, демонстрування ціка­вих дослідів та ін.

Навчання у позашкільних закладах здійснюється за трьома рівнями:

1.  Початковий — навчання  розвивального спрямування, що сприяює виявленню творчих здібностей дітей, розвитку їхнього інтересу до творчої діяльності.

2.  Основний — навчання, при якому  розвиваються стійкі інтереси дітей та учнівської молоді, надається додаткова освіта, задовольняються потреби у професійній орієнтації.

3.  Вищий — навчання за інтересами для юних талантів, обдарованих дітей та юнацтва.

Набуло поширення створення позашкільних навчально-виховних закладів нового типу: навчально-дослідницьких та творчо-виробничих центрів творчості, туризму, краєзнавства, шкіл мистецтва, спортивно-технічних шкіл, клубних закладів, театральних комплексів, соціально-педагогічних комплексів, кіноцентрів, міжшкільних клубів тощо.

Вимоги до діяльності позашкільних установ випливають із загальних принципів організації позакласної та позашкільної роботи, що передбачають органічний зв'язок позашкільних установ з виховною діяльністю школи; узгодженість дій з виховною роботою дитячих та юнацьких організацій, сім'ї і громадськості; масове охоплення дітей за умови дотримання добровільності щодо участі в гуртках і секціях позашкільних установ; поєднання масових, групових та індивідуальних форм виховної роботи; вільний вибір дітьми характеру творчої діяльності; стимулювання їхньої активної творчої діяльності.

На уроках образотворчого мистецтва для формування, відпрацювання вмінь та навичок застосовується  як репродуктивний метод навчання (виконання вправ), так і проблемні методи навчання. В процесі вивчення природних форм необхідно спонукати учнів до аналізу форми, її загальної будови, узагальнення та зіставлення різних форм. Метод проблемного навчання слід застосовувати для самостійної, пошукової роботи учнів (вивчення будови, візерунків, кольору, характеру природної форми тощо).

Під час навчання конкретних дисциплін у художніх гуртках важливе місця в роботі педагога займає ознайомлення учнів із загальними положеннями зародження та розвитку мистецтва, зокрема – образотворчого.

Специфіка образотворчого мистецтва визначає і засоби естетичного виховання дітей. Педагог зосереджує їхню увагу на оформленні альбомів. На уроках та заняттях образотворчого мистецтва здійснюється первинне знайомство з творами художників, використаних із метою характерного виховання, розвитку художнього смаку дитини і  її художньо-творчих здібностей. Свої здібності школярі активно представляють в різних видах художньої праці.

В молодшому віці "всі діти без винятку – пристрасні художники”.

Слід пам‘ятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, допоможуть сформулювати почуття симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору і колориту, просторову уяву.

Формування художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики уміннями і навичками. При цьому треба  пам‘ятати, що заняття малюванням  лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є об‘єктивна оцінка художньої творчості дітей.

Заняття мистецтвом повинні розвивати творчі здібності учнів, але для цього і педагог повинен бути причетним до художньої (а не тільки педагогічної) творчості. Вчитель відчиняє двері "своєї майстерні” і показує, що вона і створена для учнів.

Проблеми, які пропонуються для вирішення на заняттях образотворчого мистецтва, завжди мають кілька розв'язків. Вони дають можливість виявити неповторність особистості, реалізувати духовний потенціал школяра. Виконуючи такі навчальні завдання дитина шукає в собі творця. Тому тут дуже важливо поважати особистість учня, намагатися зберегти його індивідуальність, вірити в його творчі сили.

Образотворче мистецтво розвиває зорову пам'ять, спостережливість, просторову уяву, дрібну моторику пальців, окомір, вміння зосереджуватись, наполегливість у досягненні мети, почуття ритму і гармонії.

 

Змістовні і цікаві заняття вчителя відіграють важливу роль в естетичному вихованні. А якщо до таких уроків додати продуману, організовану позакласну роботу з мистецтва, то роль художника-вчителя стає ще більше значущою.