Інтерактивні технології навчання теорія і практика

Автор:
Борковська О.В.
Стицюк Ю.О.

Зміст


1. Вступ…………………………………………………..2
2. Історична довідка…………………………………….4
3. Переваги інтерактивного навчання…………………4
4. Сутність і види інтерактивних методів 
навчання……………………………………………...6
5. Вимоги до впровадження інтерактивного 
навчання……………………………………………...9
6. Процес впровадження інтерактивних методів…….11
7. Структура інтерактивного уроку…………………..13
8. Застосування інтерактивних технологій на 
заняттях гуртків позашкільного закладу…………..17
9. Додатки……………………………………………….38

Цілеспрямований розвиток індивідуальності можливий лише тоді, коли теорія освіти не декларуватиме необхідність творчості педагога і творчості школяра, а систематично за допомогою доцільних методів втілюватиме її у навчально-виховному процесі. 
Особистісно-зорієнтоване навчання у цьому плані є досить перспективним, оскільки воно виходить із самоцінності особистості, її духовності та суверенності. Його метою є формування людини як неповторної особистості, творця самої себе і своїх обставин. 
Відповідне методичне забезпечення має ґрунтуватися на діалогічному підході, який визначає суб'єкт-суб'єктну взаємодію учасників педагогічного процесу, їх самоактуалізацію і самоорієнтацію. Технології такого спрямування передбачають перетворення суперпозиції вчителя і субординізованої позиції учня в особистісно рівноправну позицію. Вона й дає дитині можливість бути суб'єктом навчальної діяльності, що сприяє практичній реалізації її прагнення до саморозвитку, самоствердження.
Визначальним для особистісно-зорієнтованого навчання має бути соціокультурний діалог у системі "педагог – дитина” на основі її розуміння, прийняття і визнання.
Якнайактивніше сприяють цьому інтерактивні методи навчання, що активно розробляються останнім часом. Завдяки закладеним в їх суть самостійній діяльності та груповій взаємодії вони можуть бути корисними та перспективними для вчителя та для учнів.

Історична довідка

Термін "інтерактивний” прийшов до нас з англійської і має значення "взаємодіючий”. Існують різні підходи до визначення інтерактивного навчання. Одні вчені визначають його як діалогове навчання: "Інтерактивний – означає здатність взаємодіяти чи знаходитись в режимі бесіди, діалогу з чим-небудь (наприклад, комп’ютером) або ким-небудь (людиною). Отже, інтерактивне навчання – це перш за все діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя та учня. Сутність інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умов постійної, активної взаємодії всіх учнів. Це співнавчання, взаємонавчання (колективне, групове навчання в співпраці).
Інтерактивне навчання не є зовсім новим, адже подібні підходи застосовувалися з давніх часів, а протягом короткого часу на початку радянської педагогіки були дуже поширеними в школі (лабораторне та бригадне навчання 20-х років).


Переваги інтерактивного навчання
Які сильні сторони інтерактивних методів навчання? Перш за все – підвищення "ККД” процесу засвоєння інформації. За даними американських вчених, під час лекції учень засвоює всього лиш 5% матеріалу, під час читання – 10%, роботи з відео, аудіоматеріалами – 20%, під час демонстрації – 30%, під час дискусії – 50%, під час практики – 75%, а коли учень навчає інших чи відразу застосовує знання – 90%. Як бачимо, відносно пасивні методи навчання (коли учень лише засвоює та відтворює інформацію) мають на рівень (в 5-10 разів!) нижчу ефективність, ніж активні та інтерактивні.
Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, він відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку . Це забезпечує внутрішню мотивацію навчання, що сприяє його ефективності. 
Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів при правильній їх організації зростає цікавість до процесу навчання.
На нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі. На жаль, діти часто не мають цих навиків (це помітно коли відбувається підготовка до якогось виховного заходу і починаються "цікаві” процеси в колективі: спочатку всі претендують на роль лідера, а коли доходить до реального продукування ідей і їх втілення в життя, група стає пасивною і всі чекають на зовнішнє керівництво. Слабкоорганізований колектив відразу пасивний, керівника доводиться призначати "згори”, але обов’язково знайдеться "непокірний”. Тобто не відбувається нормального процесу розподілу ролей, взаємодії, прийняття рішень та їх виконання. Учні не здатні, оскільки не вміють, а не вміють тому, що їх не навчили співпрацювати. А саме ці навички будуть корисними і постійно застосовуваними в дорослому житті. При правильному, спланованому і систематичному застосуванні інтерактивних методів цю проблему можна розв’язати.
Інтерактивні методи навчання є частиною особистісно-зорієнтованого навчання, оскільки сприяють соціалізації особистості, усвідомлення себе як частини колективу, своєї ролі і потенціалу.


Сутність і види інтерактивних методів навчання.
Методи інтерактивного навчання можна поділити на дві великі групи: групові та фронтальні. Перші передбачають взаємодію учасників малих груп (на практиці від 2 до 6-ти осіб), другі – спільну роботу та взаємонавчання всього класу.
Час обговорення в малих групах – 3-5 хвилин, виступ – 3 хвилини, виступ при фронтальній роботі – 1 хвилина.
Групові методи:
1. Робота в парах.
Учні працюють в парах, виконуючи завдання. Парна робота вимагає обміну думками і дозволяє швидко виконати вправи, які в звичайних умовах є часомісткими або неможливими (обговорити подію, взагалі інформацію, вивести підсумок заняття, події тощо, взяти інтерв’ю один в одного, проанкетувати партнера). Після цього один з партнерів доповідає перед класом про результати. 
2. Робота в трійках. По суті, це ускладнена робота в парах. Найкраще в трійках проводити обговорення, обмін думками, підведення підсумків чи навпаки, виділення несхожих думок). 
3. Змінювані трійки. Цей метод трохи складніший: всі трійки класу отримують одне й те ж завдання, а після обговорення один член трійки йде в наступну, один в попередню і ознайомлює членів новостворених трійок з набутком своєї. 
4. 2+2=4. Дві пари окремо працюють над завданням протягом певного часу (2-3 хвилини), обов’язково доходять до спільного рішення, потім об’єднуються і діляться набутим. Як і в парах, необхідним є консенсус. Після цього можна або об’єднати четвірки у вісімки, або перейти до групового обговорення. 
5. Карусель. Учні розсаджуються в два кола – внутрішнє і зовнішнє. Внутрішнє коло нерухоме, зовнішнє рухається. Можливі два варіанти використання методу – для дискусії (відбуваються "попарні суперечки” кожного з кожним, причому кожен учасник внутрішнього кола має власні, неповторювані докази), чи для обміну інформацією (учні із зовнішнього кола, рухаючись, збирають дані). 
6. Робота в малих групах. Найсуттєвішим тут є розподіл ролей: "спікер” – керівник групи (слідкує за регламентом під час обговорення, зачитує завдання, визначає доповідача, заохочує групу до роботи), "секретар” (веде записи результатів роботи, допомагає при підведенні підсумків та їх виголошенні), "посередник” (стежить за часом, заохочує групу до роботи), "доповідач” (чітко висловлює думку групи, доповідає про результати роботи групи).
Можливим є виділення експертної групи з сильніших учнів. Вони працюють самостійно, а при оголошенні результатів рецензують та доповнюють інформацію. 
7. Акваріум. У цьому методі одна мікрогрупа працює окремо, в центрі класу, після обговорення викладає результат, а решта груп слухає, не втручаючись. Після цього групи зовнішнього кола обговорюють виступ групи і власні здобутки. 
Фронтальні методи:
1. Велике коло. Учні сидять по колу і по черзі за бажанням висловлюються з приводу певного питання. Обговорення триває, поки є бажаючі висловитися. Вчитель може взяти слово після обговорення. 
2. Мікрофон. Це різновид великого кола. Учні швидко по черзі висловлюються з приводу проблеми, передаючи один одному уявний "мікрофон”. 
3. Незакінчені речення. Дещо ускладнений варіант великого кола: відповідь учня – це продовження незакінченого речення типу "можна зробити такий висновок…”, "я зрозумів, що…” 
4. Мозковий штурм. Загальновідома технологія, суть якої полягає в тому, що всі учні по черзі висловлюють абсолютно всі, навіть алогічні думки з приводу проблеми. Висловлене не критикується і не обговорюється до закінчення висловлювань. 
5. Аналіз дилеми (проблеми). Учні в колі обговорюють певну дилему (простіше) чи проблему (складніше, бо поліваріантно). Кожен каже варіанти, що складаються внаслідок вибору. Найкраще давати завдання вибору з особистісним сенсом . 
6. Мозаїка. Це метод, що поєднує і групову, і фронтальну роботу. Малі групи працюють над різними завданнями, після чого переформовуються так, щоб у кожній новоствореній групі були експерти з кожного аспекту проблеми.


Вимоги до впровадження інтерактивного навчання.
Як було зазначено вище, існують вимоги щодо реалізації інтерактивних методів навчання, невиконання яких може звести їх ефективність до нуля. Це насамперед такі. Необхідно провести вступне заняття, адже учні абсолютно не знайомі з подібними методами роботи, що різко змінюють усталений стиль навчання. На цьому занятті слід: по-перше, чітко і зрозуміло пояснити, що таке інтерактивне навчання, по-друге, довести до відома учнів та опрацювати з ними правила роботи в групах, складені у зрозумілій формі .
Правила для учнів: 
Кожна думка важлива. 
Не бійся висловитися! 
Ми всі – партнери! 
Обговорюємо сказане, а не людину! 
Обдумав, сформулював, висловив! 
Говори чітко, ясно, красиво! 
Вислухав, висловився, вислухав! 
Тільки обґрунтовані докази! 
Вмій погодитися і не погодитися! 
Важлива кожна роль.
Без доброзичливої атмосфери в колективі застосування інтерактивного навчання неможливе, тому потрібно її створити і постійно підтримувати. 
До кожного заняття слід сумлінно готуватися. "Легке” за формою інтерактивне навчання надзвичайно важке для вчителя, адже добитися дисципліни і уваги за рахунок "сидіть тихо!” неможливо. Окрім того, потрібно спланувати впровадження, робити його поступово. Краще ретельно підготувати кілька інтерактивних занять у навчальному році, ніж часто проводити похапцем підготовлені "ігри”.
В роботі повинні бути задіяні в тій чи іншій мірі всі учні . Справді, сильні учні, а також особистості з високим рівнем контактності будуть проявляти вищу активність, ніж замкнуті і слабкі. Проте слід постійно "втягувати” їх в роботу, створювати ситуації успіху.
Інтерактивні технології – не самоціль. Потрібно постійно контролювати процес, досягнення поставлених цілей (вони повинні бути чітко сформульовані і легко контрольовані), у випадку невдачі переглядати стратегію і тактику роботи, шукати і виправляти недоліки.
Урок не повинен бути перевантаженим інтерактивною роботою. Оптимально (з практики) – 1-2 методи за урок. 
Слід поєднувати взаємонавчання з іншими методами роботи – самостійним пошуком, традиційними методами. 
Неможливо побудувати весь процес навчання виключно на інтерактивних методах. Це один з багатьох прийомів, які допомагають досягнути мети і приносять результат тільки в поєднанні з іншими.


Процес впровадження. 
Впровадження інтерактивних методів навчання відбувалося за логікою "від простого до складного”, паралельно застосовуючи як фронтальні, так і групові методи за такою схемою:

У процесі застосування інтерактивного навчання постійно виникають різні проблеми та труднощі.
1. Головна проблема: учень часто не має власної думки, а якщо і має, боїться висловлювати її відкрито, на весь клас. Самі учні пояснюють це так: "В нас рідко запитують власну думку”, "Чи цінна моя думка?”, "А раптом вона не співпаде з думкою вчителя чи колективу?”
2. Часто діти не вміють слухати інших, об’єктивно оцінювати їх думку, рішення. 
3. Учень не готовий в процесі обговорення змінювати свою думку, йти на компроміс. 
4. Учням важко бути мобільними, змінювати обстановку, методи роботи. 
5. Труднощі в малих групах: лідери намагаються "тягнути” групу, а слабші учні відразу стають пасивними. 
Проте за умови вмілого провадження інтерактивні методи навчання дозволяють залучити до роботи всіх учнів класу, сприяють виробленню соціально важливих навиків роботи в колективі, взаємодії, дискусії, обговорення.
При застосуванні інтерактивного навчання поглиблюється мотивація.
Як показали результати , після запровадження цих методів можна констатувати наступні зрушення:
1. учні набули культури дискусії; 
2. виробилося вміння приймати спільні рішення; 
3. поліпшились вміння спілкуватися. 
Загалом інтерактивне навчання дає змогу наблизити викладання до нового, особистісно-зорієнтованого рівня.

Структура інтерактивного уроку

Застосування інтерактивних технологій висуває певні вимоги до структури уроку.
Структура інтерактивного уроку відрізняється від загальновідомої структури комбінованого уроку.
Його етапи:
І. Мотивація.
ІІ. Оголошення, представлення теми та очікуваних результатів.
ІІІ. Надання необхідної інформації.
ІV. Інтерактивна вправа (центральна частина заняття).
V. Підбиття підсумків (рефлексія), оцінювання результатів уроку.

Мотивація
Мета етапу – сфокусувати увагу учнів на проблемі й викликати інтерес до обговорюваної теми. Без виникнення мотивів уміння й мотивації навчальної діяльності не може бути ефективного пізнання. Тому на цьому етапі можуть бути використані такі прийоми:
- коротка розповідь;
- бесіда;
- демонстрування наочності;
- нескладні інтерактивні технології («Мозковий 
штурм», «Мікрофон», тощо ).

Як правило, матеріал, озвучений учнями під час мотивації, наприкінці підсумовується і стає «місточком» для представлення теми уроку. Цей елемент уроку має займати не більше ніж 5% часу заняття.

Оголошення ,представлення теми

Другий етап інтерактивного уроку – оголошення, представлення теми та очікуваних результатів. Мета вчителя – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності, тобто того, що вони повинні досягти на уроці і чого від них чекає вчитель.
Формулювання очікуваних результатів уроку – це принциповий момент інтерактивного навчання, бо не усвідомивши цього, учень може сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом.
Формулювання очікуваних результатів має відповідати таким вимогам:
- висвітлювати результати діяльності на уроці учнів, а не вчителя (після цього я зможу …)
- чітко відображати рівень навчальних досягнень, який очікується після заняття;
- педагог має говорити коротко, ясно і абсолютно зрозуміло для учнів.
Правильно сформульовані, а потім досягнуті результати – це гарантія успіху. Оптимальною є ситуація, коли учень розуміє не тільки те, чого він досяг, а й те, чого він має досягти на наступному занятті . Тому в цій частині інтерактивного уроку вчитель має:
- назвати тему уроку або попросити одного з учнів назвати її;
- якщо назва теми містить нові слова або проблемні питання, слід звернути на це увагу учнів;
- попросити когось із учнів оголосити очікувані результати;
Цей елемент уроку займає не більше 5% часу.

Надання необхідної інформації 


Мета етапу – дати учням достатньо інформації для того, щоб на її основі виконувати практичні завдання, але за мінімально короткий час. Це може бути: 
- міні-лекція; 
- читання роздаткового матеріалу;
- опанування інформації за допомогою наочності. 
Ця частина уроку займає близько 10-15 % часу. 

Інтерактивна вправа

Інтерактивна вправа – центральна частина заняття, яка має займати близько 50 – 60 % часу, її мета – засвоєння навчального матеріалу, досягнення результатів уроку. Обов’язковою є така послідовність і регламент про ведення інтерактивної вправи:
- Інструктування (2 – 3 хвилини).
- Об’єднання в групи або розподіл ролей (до 2 хвилин).
- Виконання завдання, де вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії (до 15 хвилин).
Застосовуються інтерактивні технології : мозаїка , акваріум , велике коло , займи позицію тощо.

Підбиття підсумків 

Технологія проведення підсумкового етапу
І стадія:
- використовуйте відкриті запитання: як?, чому?, хто?, що?;
- виражайте почуття;
- наполягайте на описовому характері коментарів;
говоріть про реально зроблене.

ІІ стадія:
- запитуйте про причини: чому?, як?, хто?;
- заглибтеся у відповіді6 чому його немає?, що було б, якби?;
- доберіть інші приклади;
- наведіть думки незалежних експертів.
ІІ стадія:
- домагайтеся, щоб учні взяли на себе зобов’язання щодо подальших дій.
Цей етап займає 20% часу уроку.


продовження