Четвер, 08.12.2016, 03:09
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Будинок дитячої творчості

Меню сайту
Форма входу
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Пошук
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 107
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Гра як форма роботи з вихованцями

Соколюк Л.О.

Гра як одна із форм активної роботи з вихованцями позашкільного навчального закладу

Нетішин: Будинок дитячої творчості


ПЛАН
I.ВСТУП
II.ОСНОВНА ЧАСТИНА
1.ТЕОРІЯ ГРИ ТА її ПІЗНАВАЛЬНО-ВИХОВНІ МОЖЛИВОСТІ
2.ІГРОВА ДІЯЛЬНІСТЬ УЧНІВ ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ЗАНЯТЬ В
ГУРТКОВІЙ РОБОТІ ПОЗАШКІЛЬНОГО ЗАКЛАДУ
3."КЛИЧЕ В КОЛО ГРА ВЕСЕЛА"
(ОРГАНІЗАЦІЯ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В ПОЗАУРОЧНИЙ ЧАС)
4.НАРОДНА ГРА - ЯК ЗАСІБ НАЦІОНАЛЬНОГО ВИХОВАННЯ
III.ВИСНОВОК
IV.ДОДАТКИ

Ф.Шиллер казав, що людина тільки тоді є людиною, коли грається. Платон називав
гру радістю богів.
Фребель вважав гру системою виховання.
Шацький казав, що в іграх розвиваються
всі риси характеру учасника гри.

ВСТУП
Позашкільна діяльність сьогодні розглядається як одна з головних ланок безперервної освіти в системі виховання всебічно розвиненої особистості, найповнішого розкриття її задатків і нахилів, створення умов для розвитку і підтримки талантів та обдарувань у галузі науки, техніки, мистецтва тощо. Забезпечення при цьому можливостей щодо вибору діяльності, до якої дитина проявляє зацікавленість, створює необхідні передумови для прояву її природних здібностей.
Принципове значення має позашкільний педагогічний процес як цілісна система безперервної освіти особистості, формування її у специфічних умовах життєдіяльності - у сфері дозвілля. Найхарактернішими особливостями цієї сфери є невимушене, неформальне спілкування і самовираження, вільний вибір форм і засобів діяльності, використання їх на свій розсуд, керуючись внутрішніми мотивами. Уся позашкільна виховна робота спрямована на розвиток творчої особистості, її ініціативи з урахуванням потреб і здібностей.
Позашкільна освіта покликана забезпечити потреби дитини у творчій самореалізації, інтелектуальний, духовний, фізичний розвиток вихованців, підготувати їх до активної професійної та громадської діяльності, створити умови для соціального захисту та організації змістовного дозвілля відповідно до здібностей, обдарувань і стану здоров'я (4., сі).
Нині в теорії виховання відомий широкий набір методів, прийомів, засобів, за допомогою яких можна вирішити виховні завдання, досягти виховних цілей. Використання різноманітної ігрової методики - це один із таких методів.
Важливість ігор полягає в тому, що вони виступають самостійним явищем культури і не потребують вироблення штучної мотивації. До того ж, "ігри мають давню традицію регламентації і творчого перетворення соціальних взаємин у ціннісно-естетичному і функціональному планах" (9., с.43).
Саме в процесі гри створюються можливості для прояву особистої активності демонстрації своїх потенційних здібностей, якостей і навичок культури спілкування. Гра дає свободу дій і вибору, дозволяє кожному піднятись над особистими проблемами у взаємодії з довкіллям.

Енциклопедична та довідкова література з філософії, психології, педагогіки визначає поняття "гра", "ігрова діяльність", "пізнання" по-різному. "Гра - один із видів активізації людини й тварини. Гра з'являється на певному етапі еволюції тваринного світу як форма життєдіяльності молодих тварин. Дитяча гра - вид діяльності, що розвивається і полягає в наслідуванні дітьми дій дорослих і відносин між ними в особливій умовній формі" - таке визначення дають словники з психології (8., с.123).
Дещо іншим є трактування гри в педагогічних словниках. "Гра - форма вільного самовияву людини, яка передбачає реальну відкритість світу можливого й розгортається або у вигляді змагання, або у вигляді зображення (виконання репрезентації) якихось ситуацій, смислів, станів (2., с.73). С.Гончаренко в "Українському педагогічному словнику" зазначає, що ігрова діяльність - різновид активної діяльності людини (дитини), у процесі якої відбувається оволодіння суспільними функціями, відносинами та рідною мовою як засобом спілкування. Це дитяче моделювання соціальних відносин. Правильне та вміле керівництво ігровою діяльністю з боку дорослих формує емоційну, моральну та інтелектуальну сферу дитини, розвиває її уяву, сприяє фізичному вдосконаленню, виховує волю до дії та здатність до гальмування - якості, необхідні людині в трудовій і суспільній діяльності.
Феномен гри та пізнання протягом усієї історії людства привертали до себе увагу визначних мислителів, філософів, соціологів, психологів та педагогів: Сократа, Платона, Аристотеля.
З розвитком передової наукової думки з'являються перші згадки про гру та ігрову діяльність, хоча й у вузькому розумінні цих понять. Так, Я.А.Каменський у своїй праці "Материнська школа" зазначає: "Оскільки діти прагнуть переймати все, що бачать в інших, то їм потрібно дозволяти це, у щоб не захотіли грати діти, їм потрібно допомагати, а не заважати... (5. с. 493).
Дж. Локк вважав, що у пізнавальному творчому розвитку необхідно вміло використовувати природну зацікавленість дітей, бо вона є тим механізмом, яким наділила нас природа, і саме з неї виростає прагнення до знань. Завдання педагога - враховувати індивідуальні особливості дітей. Це важливо для того, щоб підтримувати гарний настрій дітей у процесі навчання, що сприяє швидкому засвоєнню знань.
Слово "гра", "грати" надзвичайно багатозначні. Важко з'ясувати, які саме види діяльності та їх ознаки входили до початкового значення цих слів. Початок розробки теорії гри зазвичай пов'язують з іменами таких мислителів XIX ст., як Ф.Шіллер, Г.Спенсер, В.Вунд. Розробляючи свої філософські, психологічні й головним чином естетичні погляди, вони паралельно в різних аспектах розглядали гру як з найбільш поширених явищ життя, пов'язуючи походження гри з походженням мистецтва.
Ф Шиллер висунув теорію, яку скорочено називають "теорією надлишку сил", за якою гра - насолода, пов'язана з надлишком життєвих сил. "Людина грає тільки тоді, коли вона в повному значенні слова людина, а вона буває повністю людина тоді, коли грає" . (8., с.7)
Найближче до розуміння поняття "гра" підійшов В.Вундт. Він схильний вважати, що гра є джерелом насолоди. "Гра - це дитина праці. Немає жодної гри, яка б не мала собі прототипу в одній з форм серйозної праці, що завжди передають їй за часом і за самою суттю. Необхідність існування змушує людину до праці. Саме в ній вона поступово вчиться цінувати свою діяльність як джерело насолоди. Гра при цьому відстоює корисну мету праці й, відповідно, робить метою цей приємний результат, що супроводжує працю".
Рольова гра, що є відтворенням відносин і діяльності дорослих, допомагає з'ясувати, як дитина уявляє собі дорослих, сенс їхньої діяльності та відносини з іншими людьми.
Гра - засіб для з'ясування тих об'єктивних стосунків, у яких реально живе дитина. Під час рольової гри вона вступає в реальні стосунки з іншими гравцями, своїми партнерами, виявляє притаманні їй якості й деякі емоційні переживання.
Гра для дитини є природним засобом самовираження і дає їй можливість "програвати" свої почуття та проблеми. Дитина може робити й говорити в ігровій кімнаті все, що хоче. У такій ситуації учень відгадує, що може повністю проявити себе. Йому не треба протистояти іншим силам, таким, як авторитет дорослих чи суперництво з ровесниками, тут він особистість із власними правилами. Завдяки грі дитина досягає емоційної стабільності й стає психологічно більш зрілою. Виникнення рольової гри генетично пов'язане з формуванням під керівництвом дорослих предметних дій у дитинстві.
Досить коротко й влучно висловився Я.Корчак із приводу ігрової діяльності: "Дитячі ігри - наслідування серйозної діяльності дорослих... Наслідування? Ні, щось значно більше і цінніше".

У 70-х роках XX ст. спостерігався справжній бум дидактичних ігор. Гра перетворюється з допоміжного прийому у справжню модель навчання. В організації самої гри відбувається зміщення акцентів із драматизації (форм зовнішніх ознак гри) на її внутрішню сутність (імітація подій, виконання певних ролей).
Ігрова модель навчання покликана реалізувати пізнавальні можливості та ще ряд цілей:
- можливості самовизначення;
- допомогу в розвитку творчої уяви;
- можливості думати та висловлювати свої думки;
- забезпечення контролю визначення емоції;
- пізнання самих себе в процесі гри;
- засвоєння норм етичної поведінки.
(Додаток № 1)
Під час гри учасники навчального процесу знаходяться в інших умовах, ніж за традиційного навчання. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лиш визначеними правилами гри. Вони мають змогу самі обирати роль, висувати припущення щодо подальшого розвитку подій, створювати проблемну ситуацію, шукати шляхи її розв'язання, брати на себе відповідальність за обране рішення.
Можливості дозволяють якомога глибше пізнати ті явища й події, які необхідні в процесі вивчення предмета. Крім того, учасники гри пізнають самих себе, розкривають нові риси та якості, які раніше були невідомі.
Актуальним питанням позашкільної освіти є розвиток особистості учня, його творчого потенціалу, активності у пізнанні, практичного спрямування теоретичних знань. Тому важливо впроваджувати такі форми і методи, прийоми і засоби, які б інтенсифікували навчальний процес, максимально активізували самостійну пізнавальну діяльність учнів.
Серед таких форм і методів - ділові та імітаційні ігри з впровадженням яких на заняттях стануть можливими:
- створення комфортного середовища для занять;
- підвищення ефективності засвоєних занять;
- орієнтація на практичну діяльність;
- систематизація знань;
- індивідуалізація навчання а в цілому розвиток творчого потенціалу учня і формування стійкого пізнавального інтересу до профілю вибраного гуртка.
Основними компонентами навчально-ігрової діяльності як процесу навчання є діяльність керівника гуртка і діяльність учня. Гра відображає зміст навчального матеріалу, що складає предмет діяльності.
Ігровий метод - це спосіб ігрової взаємодії педагога й учня, що забезпечує досягнення мети навчання.
Під час гри діти почувають себе вільно і комфортно. Причому це стосується всіх учнів, які мають різні психологічні особливості (і здібних, і не дуже, і активних, і пасивних). У процесі гри навіть інтелектуально пасивна дитина, спроможна виконати таке завдання, яке їй важко дається у звичайній життєвій ситуації.

На заняттях драматичного гуртка при вивченні теми "Оволодівання елементами артистичного мистецтва" доцільно використати метод творчої гри - театралізація і провести гру "Злови тваринку". (Додаток № 2)
Як навчити кожну дитину самостійно вчитися і працювати. Як сформувати її пізнавальні інтереси, активне ставлення до занять в гуртках. Ці питання хвилюють керівника гуртка щоразу, коли він починає працювати з вихованцями.
Як же уникнути психічних та фізичних перевантажень школярів, які прийшли в позашкільний заклад після 6-ти годинної роботи в школі. Тут добрим помічником в роботі стає для нас гра.
Ще Ушинський радив застосовувати ігрові моменти в серйозній праці учнів. Тоді й процес пізнання йтиме продуктивніше, а самі заняття стануть захоплюючими. Пам'ятаючи цю пораду, елементи гри потрібно використовувати майже на кожному занятті, особливо в перші місяці навчання, коли треба сформувати пізнавальні інтересі та активне ставлення до навчального процесу в гуртках.
На занятті гра корисна лише тоді, коли органічно переплітається з серйозною, наполегливою працею, що призводить до розвитку творчої особистості. Така гра робить працю привабливішою і цікавішою. Стає бажаним те, що дитині важко дається, допомагає переборювати труднощі у засвоєнні навчального матеріалу.
На занятті доцільна та гра, яка залучає до пошуку, винахідливості, збуджує бажання перемогти, активізує увагу.
Використовування на заняттях гуртка (драматичного, художнього читання, лялькового) ребусів, кросвордів (Додаток № 3) сприяє розвитку абстрактного логічного мислення, розширенню словникового запасу, збагаченню активної лексики.
Використовування загадок у віршованій формі (Додаток № 4) додає зацікавленості, розвиває пам'ять, аналітично-синтетичну діяльність мозку.
Щоб уникнути перевантаження учнів необхідно обов'язково вводити на занятті ігрові моменти, хвилинки-відпочинки, смішинки-веселинки. (Додаток № 5)
Нам потрібно усвідомити просту істину: основним багатством України є інтелект. Тому одне із завдань позашкільного закладу - виявляти і розвивати інтелектуальний потенціал і творчі здібності. Творчість природно зумовлює всі дії дитини. Дитина оригінальна в спілкуванні, іграх, малюнках, розповідях, в усе вона вносить щось своє. Не слід забувати, що всі діти наділені здібностями від природи. Тому керівник гуртка має виявити і максимально розвинути їх. З цією метою в гуртку "Ляльковий театр" пропонуються учням розвивальні ігри, а саме орігамі.
Орігамі - диво і гра! Цей вид мистецтва є сильним засобом для розвитку інтелектуально-творчої і емоційно-вольової сфери учнів.
Зі звичайного аркуша паперу можна створити цілий світ! Фігурки досить умовні, що дає можливість домислити і дофантазувати. І тоді складена з аркуша паперу, вона оживає в руках дитини, яка вчиться не лише складати й вигадувати. Поєднуються мистецтво складання і мистецтво слова, що, в свою чергу , розвиває уяву і допомагає в творчому розвитку 'кожного. Так народжується казка. (Додаток № 6)
Орігамі допомагає у створенні ігрових ситуацій на занятті гуртка. Склавши з паперу маску тварин, діти включаються в гру - інсценізують знайомі казки. Світ гри – оригамі здатний створити для педагогіки велике майбутнє - умови для всебічного розвитку творчості та інтелекту дитини.
Одним із важливих факторів у роботі гуртків декоративно-прикладного мистецтва (м'яка іграшка, в'язання спицями, вироби з соломки, малювання) та ляльковий театр є розвитком моторики. І це цілком зрозуміло: дитина повинна правильно і чітко володіти вміннями та навичками користування голкою, спицями, різцем, пензлем, вміти виконувати ляльководіння, виконувати фізичні вправи. Серед рухливих функцій особлива роль належить рухам пальців рук. Формування більш тонких і точних рухів пальцями рук, практика рухів з різноманітною участю пальців і долоні - все це сприяє підвищенні якості занять в роботі даних гуртків. Видатний педагог Рудольф Штейнер був переконаний , що "...кожний, хто володіє нормальною рухомістю пальців, наділений гнучкими думками і ідеями, здібний занурюватися в мудрість речей". З цією метою доцільно проводити гру "Країна пальчикових ігор" яку розпочати казкою.
"Колись давно на березі "спортивного" моря проводили змагання піаністи, швачки і актори лялькового театру. Здавалося б, що може бути спільного у цих людей між собою? На перший погляд, нічого. А на другий ... Для кожної з цих трьох професій потрібні спритні, уважні, чутливі руки, гнучкі, сильні пальці. Для кожної професії існує своя гімнастика, складна і серйозна - пальчикова. З допомогою різних вправ, пальці і піаністів, і швачки, і лялькових акторів можуть навчитися:
- міцно-міцно стискуватися;
- розтягуватися в різні сторони;
- легко розслаблятися (відпочивати).
І при цьому кожний палець повинен, виконуючи ту чи іншу вправу, не тягнути за собою чотирьох своїх братиків, а рухатися абсолютно самостійно.
Хто вийшов переможцем в тому давньому змаганні - вже й не згадати. А професійні вправи, зустрівшись на цьому березі, перезнайомились, подружились та так і лишились жити разом.
Але зберегти свою серйозність не зуміли. Адже Країна Пальчикових Ігор -країна чарівна! Гімнастичні вправи прижились в ній і перетворились з часом в ігри. Тепер всі мандрівники, відвідуючи цю Країну спочатку поспішають на Спортивний Берег - розважитися і трохи розім'ятися.

Давайте і ми відвідаємо його, щоб наш довгий шлях до Країни Пальчикових Ігор не здався занадто важким . (Додаток № 8)
Гра - творчість і праця. У грі в учнів виробляються звички зосереджуватися, думати самостійно, розвиваються увага, потяг до знань. Захопившись, учні не помічають, що вчаться, орієнтуються у незвичайних ситуаціях, поповнюють запас уявлень, понять, розвивають фантазію. Навіть найпасивніші включаються у гру з великим бажанням, докладаючи зусиль, щоб не підвести товаришів по грі.
Інсценізуючи казку "Солом'яний бичок" (гурток "Ляльковий театр) на одному із занять "Казка. її значення в житті народу" запропоновано дітям гру на морально-правову тематику "Казкові завдання" . (Додаток № 9)
Завдання побудовані таким чином, щоб дитина змогла висловити свою думку, проаналізувати ту чи іншу дію. Зробити висновок, чому казка нас вчить.
Вміло застосовуючи і поєднуючи всі види навчальних ігор можна досягнути значних навчальних і виховних результатів в гуртковій роботі позашкільного закладу. Навчальна гра має в собі значний потенціал активізації навчально-пізнавальної діяльності, необхідної як в теорії, так і на практиці, глибше розкривати саме механізм взаємодії навчального та ігрового компонентів пізнавального процесу.

Характерною особливістю дітей всіх вікових груп є емоційність і допитливість, прагнення перевірити, випробувати свою силу і спритність бажання фантазувати, відкривати таємниці і прагнути до чогось незвичайного, далекого і прекрасного.
Гру недаремна називають королевою дитинства. Без неї дітям жити невесело, нецікаво. При вмілому використанні гра може стати незамінним помічником у виховній діяльності.
Гра - засіб багатогранний. Це і самостійна діяльність, яка сприяє всебічному розвитку творчої особистості, і засобів формування та згуртування колективу, і методів організації інших видів діяльності, і емоційний стан, і засіб спілкування.
В організації ігрової діяльності в позаурочний час в позашкільному закладі використовуються різноманітні форми ігрової діяльності: ігри - вікторини, ігри в приміщенні, рухливі ігри на повітрі, веселий експрес, вечір ігор та сюрпризів, веселі старти. (Додаток № 10)

Організація ігрової діяльності в позаурочний час

Гра – це величезне світле вікно,
через яке у духовний світ дитини
вриваються живильний потік уявлень,
понять про навколишній світ.
Гра – це іскра, яка запалює
вогник допитливості
В.О.Сухомлинський

Залежно від змісту та структури ігри поділяються на пізнавальні та інтелектуальні, творчі та рольові, рухливі та спортивні, сюжетні, дидактичні тощо.
Усі вони потрібні й по-своєму корисні дітям, але особливе місце серед них мають рухливі ігри. По результатам соціальних досліджень 85 % часу, коли школярі не сплять, вони проводять в сидячому положенні, а це згубно впливає на їхнє здоров’я.
Крім того, після закінчення школи близько 80 % учнів мають вади опорно-рухової системи, постає питання: що робити, щоб здоров’я дітей не погіршувалось?
Тільки правильно організовані та проведені ігри дають бажаний та запланований ефекти у фізичному розвиткові дитини.
Психологи вважають, що маленька дитина – це діяч, творець. А гра різнобічно впливає на дітей, сприяє розвитку гармонійної особистості.
Цінність рухливих ігор полягає в тому, що в своїй сукупності вони вбирають в себе всі види властивих людині природних рухів: ходьбу, біг, стрибки, лазіння, кидання, ловіння, вправи з предметами.

І з давніх - давен так ведеться, що гратися любили і наші батьки, як батьки наших батьків, тобто дідусі і бабусі. І навіть дідусі та бабусі наших дідусів та бабусь теж любили погратися. Усі вони вигадували різні ігри, навчалися одне в одного. Старші передавали меншим свої вигадки, а менші додавали щось своє, придумуючи нові забавки.
Народні ігри створені народом так само, як казки, приказки, загадки, вони передаються з покоління кожного народу: "У всіх народів існує чималий запас ігор, котрі якоюсь мірою відбивають побут народу".
Перші записувачі та збирачі українських народних ігор з'явилися у XIX ст. Це етнографічні праці Н.Маркевича (1860), П.Т.Чубинського (1877).
Народні ігри як засіб виховання дітей високо оцінював К.Д.Ушинський, який підкреслював яскраво виражену педагогічну спрямованість народних ігор.
Кожна народна гра містить у собі доступні форми навчання, спонукає до ігрових дій, спілкування з дорослими. О.П.Усова писала: "У народних іграх немає навіть тіні педагогічної настирливості, а й разом з тим усі вони цілком педагогічні" .
Високу оцінку іграм дав В.О.Сухомлинський: "Гра - це величезне світле вікно, крізь яке в духовний світ дитини вливається живлючий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра - це іскра, що засвічує вогник допитливості".
Ігри та забави становлять чималий розділ народної дидактики й охоплюють найрізноманітніші її аспекти: народознавчий, мовлений, математичний, природний, пізнавальний, розважальний, оздоровчий тощо. Народні ігри - життя кожної епохи. (Додаток №11)
Український письменник Василь Довжик називає ігри народним мистецтвом: "Та й хитра ж штука, оця народна гра! Ви думали - такі собі пустощі, коли робити нема чого, ото забавка, - мистецтво. А вона має свій погляд на людину, батьківщину, добро, уявлення про тебе і світ. Бо мистецтво - це метод пізнання себе і світу. А гра записала в собі і закодувала в генах дії не лише народні знання, а нас із вами, наш національний характер". (6., с. 3)
З допомогою народних ігор діти опановують перші елементи грамотності, відкривають їм живу історію свого народу, вчать любити народних героїв і ненавидіти кривдників.
Народні ігри можуть проводитись у будь-якій обстановці: у помешканні й на галявині, на подвір'ї і біля ставу, на луках і на річці. (Додаток № 12)
Гра досить рано входить у життя дітей. Діти будь-якого віку знайдуть собі гру до смаку. Добираючи її, слід враховувати вік дітей, чітко визначити мету кожної гри.
Наші батьки ще пам'ятали народні ігри без книжок, але, на жаль, ми вже їх розгубили. А це ж, так, як і рідна мова, пісні, обряди, також наш най дорогоцінніший скарб і його втрачати не годиться.
Гра - це не просто забавка, а водночас і весела школа життя. В іграх закладена мудрість народна. Вони не лише розвивають фантазію, кмітливість, спритність, а й вчать справедливості, чесності, Знайомлять нас із давніми народними звичаями, уявленнями про світ.
З метою ознайомлення дітей з народними іграми в Будинку дитячої творчості практикується проведення виховного заходу "Кличе в коло гра весела". (Додаток № 13)
"Для того, щоб це животворне джерело не замулювалося - пише В.Скуратівський,- не згасали його пульсуючі водограї, котрі повсякчас погамовують духовну спрагу, приносять нам радість і здоровий дух, мусимо бути ревними оберігачами наших кращих народних традицій, серед яких осібне місце посідають дитячі ігри і яким відведена самою природою виняткова роль у вихованні наших дітей". (10., с. 102)
Гра - творчість і праця. Ігри - "гімнастика розуму", тренування з комунікабельності - допомагають згуртувати колектив, виховувати навички організаторів, ініціативу, самостійність. Розумна, захоплююча гра більш дієва, ніж словесні форми. В ігровій ситуації, завдяки моменту умовності, легко відтворити основні фактори, що визначають комунікацію (мотиви і мету учасників, їхні соціальні ролі, умови спілкування; тактику досягнення мети). Лише під час гри дитина зможе "привласнити" дії, вчинки, якості, які виявляє під час ігрових дій.
Тому позашкільна виховна робота повинна бути органічним продовженням навчальної діяльності, передбачати використання різноманітних форм і методів, що спрямовані на розвиток творчості дітей, задовольнити потреби особистості, зміцнювати і розвивати її задатки та здібності.
Одна з таких форм - ГРА!

продовження