Четвер, 08.12.2016, 03:12
Вітаю Вас Гість | Реєстрація | Вхід

Будинок дитячої творчості

Меню сайту
Форма входу
Календар
«  Грудень 2016  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Пошук
Архів записів
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 107
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Аспекти діяльності керівника - додатки

ДОДАТКИ

Додаток 2

Найпоширеніші нестандартні уроки


Уроки фантазії і мислення
Тільки поєднання ерудиції з вільним володінням розу¬мовими, аналітичними діями приносить успіх.
Тому паралельно з розширенням світогляду школярів необ-хідно працювати над опануванням чотирьох основних розумових дій:
• порівняння;
• абстрагування - конкретизація;
• аналіз - синтез;
• індукція - дедукція.
Це найкраще робити на нестандарт¬них уроках - уроках фантазії і мислення.
З їх допомогою збагачується лексичний запас дітей, слова па-сивної лексики переходять до активної, розви¬вається мислення та пізнавальна активність дітей.
Дитячу фантазію можна розвивати, використовуючи хвилинки ерудита. Тільки не потрібно зупиняти дітей. Навчені мис¬лити «правильно», ми так само вчимо мислити і творити дітей. Не варто їхні нестандартні думки сприймати як дурниці, що не заслуговують на увагу.
Під час виконання деяких завдань доцільно застосовувати па-рну та групову форми роботи.
У молодшому шкільному віці думки часто зароджуються лише завдяки діалогу, який виникає в ході обговорення.
Учні виконують разом посильне для них завдання і повідом-ляють про результат
своєї роботи.
Проводиться робота в групах (по 4 - 8 дітей).


Урок-інтелектуальна розвага
Завдання уроків-інтелектуальних розваг
• перевірка кмітливості, ерудиції учнів;
• активізація розумової та пізнавальної діяльності шко¬лярів;
• задоволення і радість від інтелектуальної розваги.
Добираючи інтелектуальні розваги, слід враховувати вікові особливості учнів, їх попередню освітню підготовку; не залишати поза увагою інтерес до різного ро¬ду телетурнірів, вікторин, конку-рсів тощо. В більшості ви¬падків при проведенні інтелектуальних розваг із школярами необхідно користуватися різноманітними ма-люнками, схемами, таблицями та іншим яскравим ілюстративним матеріалом.
Загальні правила та ігрові дії повинні бути добре знайомі або в доступній формі доведені до виконавців.
Але найголовніше: розвага повинна залишатися розва¬гою й в жодному разі не повинна перевантажувати учнів.
Це залежить від учителя, його вміння збуджувати в кожного учасника первинний Інтерес, надавати розва¬гам характеру «Турні-рів ерудитів», «Що? Де? Коли?», «Поле чудес», «Брейн-ринг» то-що.
Бажання досягти перемоги стимулює активність, дове¬дення розпочатої справи до кінця, пошуку виходу зі «скрутного» стано-вища. У розвагах із школя¬рами повинні бути хитрість, загадковість, видумка, заба¬ва, які вимагають зосередженості, обдумування, зіста-в¬лення мети з кінцевими результатами.

Урок-екскурсія
Екскурсію варто розглядати як організаційну форму навчання. Саме слово «екскурсія» (лат. «вибігаю») вказує на те, що навчаль-не заняття проводиться поза класом, поза школою, в природі, на виробництві, в музеї, на ви¬ставці тощо.
Основний метод навчання - спостереження предметів, явищ, процесів. Він поєднується з поясненням вчителя з бесідою, демон-струванням певних об'єктів, зі збиран¬ням матеріалу для гербаріїв і колекцій, з виконанням робіт практичного і дослідницького харак-теру.
Етапи уроку-екскурсії
* підготовка вчителя до екскурсії;
* підготовка учнів до екскурсії;
* проведення екскурсії;
* підсумки екскурсії.
Екскурсії ілюструють словесні образи й створюють повніше уявлення про предмети та явища навколишньо¬го світу. Різноманітні спостереження в природі сприяють збагаченню лексичного запасу учнів та розвитку їхнього мовлення.
У сприйманні об'єктів екскурсій беруть участь різні ор¬гани чуттів. Це сприяє досконалішому вивченню спосте¬режуваних пре-дметів і явищ, а також розвитку самих ор¬ганів чуттів.
Спілкування з природою викликає прагнення у дітей молод-шого шкільного віку не тільки глибше пізнавати, а й охороняти, збагачувати її, виховує їхні естетичні по¬чуття і смаки. Під час екс-курсії дитячий організм загар¬товується й зміцнюється фізично.
Урок-гра
Усі діти люблять гратися, змагатися, уявляти себе казко¬вими героями, зображувати рослини, тварини, різні яви¬ща. І цю любов до гри можна з успіхом використати в на¬вчанні. Граючись, діти із задоволенням вчаться, легко за¬пам'ятовують те, на що марно ви-трачається багато годин «зубріння», не відчувають труднощів при ознайомленні зі складними абстрактними поняттями.
Уроки-ігри та елементи гри на уроках успішно застосо¬вуються при вивченні майже всіх шкільних предметів та на заняттях в по-зашкільних закладах. Вони є цінним засобом виховання і розвитку, активізу¬ють психічні процеси, викликають в учнів живий інтерес
до процесу пізнання, виробляють у них активну життєву позицію, привчаючи до колективних та індивідуальних форм роботи.


Урок-подорож
Урок-подорож можна впроваджувати на заняттях різних гур-тків, зокрема на гуртках образотворчого мистецтва, художнього читання, музики тощо.
Організація і проведення ігор-подорожей має відповідати пе-вним вимогам, зокрема:
- чітке формулювання виховної мети гри-подорожі та підпо-рядкування її змісту діяльності на всіх етапах проведення гри;
- розробка маршруту і складання карти гри-подорожі;
- попередній підбір і виготовлення необхідних атрибутів (ігро-вий реквізит, маршрутний лист, ілюстративний матеріал);
- використання під час гри-подорожі різних форм виховної роботи (бесіди, конкурси) задля оптимізації виховного впливу в ці-лому;
- обов'язкове узгодження складності запитань та часового рег-ламенту з віковими можливостями учнів;
- залучення до підготовки і проведення абсолютно всіх учнів, з метою активізації творчого потенціалу кожної дитини.

Урок-конкурс
Урок-конкурс ґрунтується на творчій діяльності учнів. Можна проводити конкурси на краще декламування авторських віршів, пі-сень, складених легенд, казок, оповідань тощо. Кожна дитина має право взяти участь у конкурсі.
Серед учнів обирається спеціальне журі, яке оцінює і коментує якість виконання певних творів. Слід¬кує за тим, щоб вислов-лювання членів журі не були занад¬то суб'єктивними. Для цього ке-рівнику гуртка доцільно роз'яснити критерії оцінювання: чітка ди-кція, ви¬разність виконання, зміст твору, його оригінальність.
На цих уроках конкурсанти зазнають радість творчості, а їхні судді матимуть можливість проявити самостійність, уміння оціню-вати почуте та грамотно висловити судження.
Важливо, щоб склад журі на різних етапах змінювався (з вихо-вної точки зору).
Оцінюючи творчість дітей, треба бути дуже об’єктивними, щоб не образити їх
необережною реплікою.
Урок-концерт
Проводити такі уроки слід в кінці року або семестру. Програма планується завчасно, учні на такому уроці можуть виконува¬ти пісні, вірші, уривки (інсценізувати), які вивчили за се¬местр чи рік.
Значущість таких уроків велика для молодших школярів: це і повторення вивченого, і розширення світогляду учнів.
Солісти, читці, що беруть участь, вчаться поводити се¬бе на «сцені».
Особливо цінним у педагогічному про¬цесі є те, що в процесі та-ких уроків формується просвітницький інтерес. А цей інтерес може стати стимулом для подальшої відповідної освіти ( самоосвіти) уч-нів, розвитку мислення, артистизму.

Урок з груповою формою роботи
Для підвищення ефективності уроків слід використовувати ме-дику організації групової навчальної роботи. Групова форма навчан-ня корисна як для слабких, так і для сильних учнів. Слабкі збагачу-ються новою інфор¬мацією, мають можливість одержати додаткове пояснення. Завдяки контролю сильних вони роблять менше помилок. А сильні цим самим перевіряють і зміцнюють свої знання. Поділ на групи слід здійснювати, враховуючи індивідуальні особливості та навчальні можливості кожного учня.
Групи необхідно створювати гомогенні (однаковий рівень знань) і ге¬терогенні (різний рівень підготовки). Гетерогенну групу очолює консультант, функції якого - навчати й перевіряти. В його обов'язки входить систематично консультувати учнів своєї групи з незрозумілих для них питань; він керує пізнавальною діяльністю мікроколективу, проводить усну перевірку знань. Консультантом може бути той учень, який швидше за інших засвоює навчальний матеріал, виявляє відповідальне ставлення до навчання, вміє дохідливо пояснювати матеріал, об'єктив¬ний в оцінці знань, вимог-ливий до себе.
При формуванні груп необхідно враховувати психологічну сумісність дітей і бажання працювати разом.
Урок-вікторина
Урок-вікторину можна проводити в кінці вивчення всієї теми з метою підсумовування відомостей про вивчений матеріал.
Умови вікторини можна розробляти разом з усіма учнями.
Зазвичай учні поділяються на кілька команд: по рядах або вибі-рково. Утворюються групи дітей, які й змагають¬ся між собою. Ви-значається кількість очок, одержаних за правильну відповідь, допов-нення та ін. Для запису очок на дошці та спостереження за швидкіс-тю реакції учнів від кожної групи обирають по одному асистенту, які допома¬гають учителеві.
Урок-вікторина може бути проведений як з попередньою підго-товкою, так і без неї. У першому випадку учні заздалегідь знають тему вікторини. Прагнення принести успіх своїй команді спонукає школярів підготуватися до уроку
Урок-вікторину іноді можна проводити й за спеціально заготов-леними запитаннями з метою закріплення теми, що вивчається. Тоді він проходить на зразок телевізійної пе¬редачі «Що? Де? Коли?».
Урок-семінар
Підготовка вчителя до уроку-семінару включає аналіз змісту на-вчального матеріалу конкретної теми і складан¬ня базових понять та опорних умінь; підготовку завдань для закріплення, систематизації та перевірки вивченого матеріалу.
Структура семінарського заняття
1. Коригуюча частина — 8—10 хв. Запитання ставити ла-конічно, щоб вони відображали головне. Мета - усна пе¬ревірка знань, водночас з якою відбудеться уточнення, доповнення. Функ-цію контролю може виконати сильний учень.
2. Навчальна частина - 20 хв. — головна в семінарі. Її мета по-лягає в забезпеченні міцного і свідомого за¬своєння знань, формуван-ні відповідних умінь. Значна частина відводиться тренувальним вправам. Таким чином учні здійснюють аналітико-синтетичну діяль-ність, закріп¬люють і поглиблюють знання, доводять до рівня форму-вань вмінь і навичок.
3. Контролююча частина - 10-12 хв. - оцінювання знань кожно-го учня. Консультації та використання під¬ручника при перевірці знань не допускаються.

Урок - «Круглий стіл»
Бесіда за «круглим столом» є невимушеною, що створює умо-ви для комфортного і неформального спілку¬вання в групі.
Можливість висловитися кожному учневі стимулюється на уроках такого типу не тільки завдяки особливому, довірливому то-ну вчителя, а й навіть нетрадиційному зміщенню парт (у формі ко-ла), що дозволяє кожному бачити всіх.
Під час бесіди учні можуть звертатися безпосередньо до когось із присутніх, дивлячись на нього і називаючи Йо¬го ім'я (на традиційних уроках так не прийнято).
Ведучим «круглого столу» можуть бути не тільки учи¬тель, а й хтось із учнів. Як і на інших уроках, тут можуть виникнути цікаві дискусії.
У кінці уроку ведучий дякує учасникам «круглого сто¬лу» за бесіду.
Такий урок допоможе активізувати пасивних учнів, а також виховати культуру спілкування.
Урок - КВД («Клуб веселих і дотепних»)
Урок - КВД доцільно проводити за зразком телевізійної пере-дачі з командами учасників, ведучим і журі.
Для дітей цікавими є всі традиційні етапи: розминка; домашнє завдання, конкурс капітанів, виїзний конкурс (завдання по селу, мі-сту), конкурс творчих праць.
Тема уроку - КВД повідомляється заздалегідь. Для підготов¬ки до КВД обирається спеціальний оргкомітет, що роз¬робляє зміст за-вдань. Бажано, щоб склад журі постійно змінювався. Можна виб-рати когось із учителів або стар¬ших учнів. Члени журі при оціню-ванні тактовно вислов¬люють свою думку, вказують на естетичний смак учас¬ників гри, музичне оформлення, одяг, манеру говорити; правильність відповідей та ін.
Такий урок проходить незвичайно, цікаво, інформація не буде для дітей су¬хою, вони перебуватимуть під яскравим емоційним вра-женням.


Урок-конференція
На підготовку уроку-конференції треба багато часу. Підготовка здійснюється поетапно:
/ етап - учитель визначає тему конференції, навчальні завдан-ня, час проведення.
// етап - вчитель вивчає теоретичний матеріал з теми, викори-стовує спеціальну літературу.
III етап - учитель здійснює розподіл завдань між учня¬ми при-близно за два тижні до уроку-конференції. Для цього клас слід по-ділити на гетерогенні групи, враховуючи психологічну сумісність. Оголошується тема, призначається в кожній групі консультант. В разі потреби мож¬на в процесі підготовки зробити зміни. Готуються по¬відомлення, виступи з цікавинками, випускається стін¬газета; му-зична пауза підбирається, виготовляються стен¬ди, плакати, малюн-ки.
IV етап - індивідуальні консультації вчителя та учня-консультанта.
Урок-конференція починається зі вступного слова вчи¬теля або учня, який повідомляє тему заняття, розкриває його значення, ознайомлює з планом проведення і по¬чергово надає слово учням, що готували виступи.
У кінці підводяться підсумки роботи.
Урок-дискусія
Диспут, дискусія, розгляд, дослідження - це обгово¬рення спі-льного питання. Дискусія включає три компоненти:
1. Пізнавальний (включає знання про предмет, що ви¬кликає суперечку, і проблемну ситуацію, яка виникла).
2. Операційно-комунікативний (означає вміння вести супереч-ку, відстоювати свою точку зору, володіти способа¬ми здійснення логічної ситуації),
3. Емоційно-оціночний (включає емоційні переживання, пот-реби, цінності, відносини, мотиви, оцінки).
Види дискусії
• спонтанна дискусія (виникає в ході спільного вирішен¬ня про-блеми всіма учнями чи групою учнів),
• заздалегідь запланована дискусія (для цього діти попе¬редньо ознайомлюються з предметами дискусії й відпрацьо¬вують відпові-дну літературу);
• дискусія-діалог (2 учні), групова дискусія
(3 і більше учасників).
Вимоги до дискусії
• Проблема повинна відповідати вікові й накопиченому
досвідові.
• Учням необхідно володіти темою, яка ґрунтується на
знаннях, вмінні, досвіді.
• Дискусія повинна розвиватися з основних питань і нести в собі суть протиріччя.
Дискусія — це один із методів розвитку творчого мис¬лення із застосуванням теоретичних знань.
У процесі дискусії учні вчать¬ся переконливо викладати свої думки, а також і володіти собою, спілкуватися з товаришами.
Для підтримки дискусії учитель повинен проявити такт і не засуджувати учня за неправильно висловлену думку; слід зупинити бажаючих посміятися над виступаючим.
Учитель не повинен спішити сам виправляти помилки, а кра-ще запросити до нього учнів, запропонувавши ви¬словити свою ду-мку з певного питання.

Заняття-імпровізація

Такий вид заняття, як заняття-імпровізація може використову-ва¬тись в різних напрямках роботи. 
Імпровізація — це ні в якому разі не «спонтанність» прове-дення. А навпаки — це дуже добре сплано¬ване заняття складного характеру, хід якого передбачає використання прийомів і методів, при яких мож¬ливі декілька варіантів проведення подальшої роботи будь-якого ета¬пу заняття.
Заняття-імпровізація склад¬не в підготовці для педагогів-початківців. Складність — у до¬сягненні мети заняття, яка запла-нована на його початку. Тут необ¬хідне віртуозне керівництво, щоб вибір дітей, передбачення їхніх відповідей не завели хід заняття в небажане русло.
Педагогу необхідно визначити¬ся з вибором педагогічної тех-ноло¬гії, від якої автоматично залежить і вибір форми організації заняття. Заняття-імпровізація «співпра¬цює» з технологією «ство-рення си¬туації успіху». Для прикладу наве¬ду фрагмент такого за-няття з учнями студії сучасної музики.
Задачі: закріплення та відпра¬цювання теми розподілу звуків на тривалості. Розвиток ладового, ме¬лодичного та гармонічного слуху, розбір нового твору в гармонічно¬му викладі.
Обладнання: фортепіано, нот¬ний матеріал, блокноти з домаш-ні¬ми завданнями.
Тип заняття: комбіноване.
Зміст
І. Організаційний момент
Педагог відмічає відсутніх ді¬тей, коротко розпитує про настрій, стан здоров'я окремих вихованців.
ІІ. Хід заняття
Педагог спостерігає, як діти, дивлячись у дзеркало, поправля-ють зачіски, одяг.
— Що ще ми можемо робити перед дзеркалом? З чого ми зви-чайно починаємо свою роботу? (Відповіді дітей.)
— Так, з вправ на стимуляцію артикуляційного апарату та вправ на розвиток дихання. Пам'ятаєте? Починайте. (Діти підхо-дять до дзеркала, щоб бачити себе та ін¬ших.)
У процесі педагог уважно стежить за виконанням, викорис-товує особистий приклад, приклад інших дітей, робить зауваження, пояснює.
Вихованцям, які неправильно виконують «вдих», пропонує при¬йом «парфуми». Тримає на неве¬ликій відстані від вихованця фла¬кон з парфумами.
— Твоє завдання: відчути їх аромат. Запам'ятай, як саме ти вди¬хав повітря. Тепер так само, тіль¬ки без флакона, але уявляй йо-го. (Працюють далі перед дзеркалам. Педагог звертає увагу, що деякі діти потирають обличчя.)
— Ваш організм сам підказує, чого вам зараз не вистачає. Чо-го саме? (Діти відповідають.)
Так, розім'яти м'язи обличчя (йде робо¬та з артикуляційним апаратом).
Далі йде робота над ланцюго¬вим диханням, звукоутворенням, розбором нового твору та закріп¬ленням уже знайомих за такою ж схемою: педагог спостерігає за дітьми та використовує їх дії, по-бажання, висловлювання для про¬ведення подальшої роботи.
Дуже цікаво проходить етап ро¬боти з сольфеджіо. Цей процес по¬чинається з перевірки домашнього завдання, яка проходить у не-тра¬диційній формі, тому що саме з ним діти й працюють. Вихованці розкривають свої робочі блокноти з домашнім завданням (зробити свій запис за заданим розміром та вміти прочитати його). Педагог перед усіма ставить по черзі зоши¬ти вихованців. Завдання: І) про-читати свій запис; 2) прочитати запис іншого. (Роботу проводить за різними рівнями підготовки ді¬тей, щоб усі отримали позитивний результат: дітям, яким складно ви¬конувати завдання, пропонує спо-чатку підготуватися в парах, кому дається легко — завдання усклад¬нюються).
Дуже часто використовується прийом «помилка», яку педагог робить навмисно в процесі різних етапів роботи. Це стимулює дітей до контролю за всім процесом, у ході якого діти виправляють, пояс¬нюють. Від такої роботи вихованці отримують задоволення.
Декілька порад щодо підго¬товки заняття-імпровізація:
1. Запланувати хід заняття в за¬лежності від його мети.
2. Визначити всі можливі міс¬ця, де може виявитися проблем¬на ситуація для різних груп дітей; продумати варіанти виходу з неї.
3. Спланувати декілька варіан¬тів роботи з дітьми різних груп.
4. Обміркувати та зробити пра¬вильний вибір методів, прийо-мів, які будуть підтримувати зацікавле¬ність дітей та паралельно зможуть «підштовхнути» їх до визначення: яку саме вправу, роботу будемо за¬раз виконувати; перехід до певно¬го етапу роботи, за-вдання (тобто «ініціатива — від дітей»),
5. Знову переглянути можливий розвиток заняття у відповід-ності до поставленої мети та задач.
6. Запланувати прийоми, які бу¬дуть поєднувати дітей різного рів¬ня підготовки та різних груп.

Додаток 3

Загальні вимоги до оформлення плану-конспекту заняття
Титульний аркуш Основна частина
Назва позашкільного закладу
Конспект заняття
групи №__(рівень підготовки)
гуртка (назва колективу)
Дата, місце
час проведення

Керівник гуртка: Тема:
Мета:
Задачі:
Обладнання: (демонстраційний роздатко-вий матеріал, музичні мате-ріали, технічні засоби на-вчання та ін.)
Тип заняття:
Зміст
І. Організаційний момент
II. Хід заняття (Реалізація навчально-виховних завдань кожного етапу роботи)
ПІ. Очікуваний результат
Використана література
1.
2.

План організації заняття
1. Дата проведення заняття та його номер за тематичним планом.
2. Назва теми заняття, № гру¬пи, в якій проводиться заняття.
3. Мета та задачі навчання, ви¬ховання та розвитку учнів на цьо¬му занятті.
4. Тип заняття.
5. Обладнання, необхідне для проведення заняття.
6. Методи та прийоми роботи педагога в кожній частині заняття.
7. Структура заняття з визна¬ченням послідовності його етапів та приблизного роз-поділу часу на цих етапах.
8. Зміст навчального матеріалу.
9. Основні питання, які необ¬хідно поставити; кому саме їх адресувати: всій групі, групі пев¬ного рівня, окремим дітям.
10. Завдання на наступне за¬няття чи завдання додому (якщо є).


Додаток 4
Вітальня
(поетична, музична, театральна,спортивна)
Головне призначення віталь¬ні — організація спілкування за інтересами. Про еластичність цієї форми роботи можуть свідчити приклади незвичайних віталень: театральна — гос¬ті с членами теа-тральних студій, гуртків, люблять відвідувати теа¬тральні вистави; астрологічна — гості захоплюються астрологією; психологічна — збираються ті, хто цікавиться психологічними проблемами.
Загальна характеристика віталь¬ні: збір гостей (15—20 хвилин) від¬бувається у супроводі мелодійної, тихої музики; господиня ві-тальні допомагає всім зручно розмістити¬ся; кожного вітає усміш-кою, психо¬логічно налаштовує на спілкування. Після того, як усі зібралися, відбува¬ється представлення гостей. Кожен може додати кілька слів про того, кого представляють. Інформація — весела, дотепна, серйозна, головне завдання полягає в тому, щоб усі при-сутні дізналися більше одне про одного, що забезпечить позитив-ний психологічний мікроклімат ві¬тальні. Насамперед представля-ють нових людей, які вперше прийшли до вітальні Візитною карт-кою кож¬ного може бути пісня, вірш, пародія, усмішка, веселий жарт, цікава істо¬рія тощо.
Потім пригадують минуле: ко¬жен гість мас історію формуван-ня своєї особистості. Тематика віталь¬ні визначає і тематику спога-дів: у музичній вітальні пригадують мо¬менти життя, пов'язані з му-зикою; у поетичній — те, що визначило сьогоднішній інтерес до поезії; у спортивній — випадки під назвою «Я і спорт» тощо.
Наступний етап — момент дружніх сувенірів: «Що я вам при-ніс...». Відповідно до назви ві¬тальні представляється музика чи по-езія, слайд чи повідомлення, по¬рада чи листівка. Сувеніри пред-ставляють ті, хто мас бажання це зробити.
У вітальні завжди звучать анек¬доти — дотепні короткі розпо-віді. їм потрібно віддати належне і по¬хвалити тих, хто майстерно засво¬їв цей особливий жанр.
Необхідно потурбуватися про естетичний та зручний інтер'єр (щоб гості могли вільно ходити, спілкуватися), костюми господа-рів, організацію чаювання тощо.

Аукціон талантів
На аукціонах зазвичай прода¬ють цінні чи корисні речі. Придба-ти таку річ зможе той, хто запропо¬нує за неї більшу ціну. Під час ау-к¬ціону талантів і речі для продажу, і «гроші» — незвичайні. Річчю, що продається, може бути справжній торт, цінний приз (лялька, ка-лен¬дар, м'яка іграшка тощо) чи приз жартівливий, але пам'ятний для всіх присутніх. Розраховуватися за право отримати цей приз по-трібно власними талантами (піснею, віршем, танцем, гуморескою чи іншим оригінальним жанром — хто що вміє). Причому платити мо-жна індивідуально і колектив¬но, об'єднавшись у групи.

Колаж
Технологія «Колаж» перед¬бачає ознайомлення з проблемою (охорона довкілля, збереження здоров'я, чистоти мови, культура спі-лкування тощо) шляхом ство¬рення учнями плакатів з дібраних ма-люнків, вирізок, ілюстрацій, ци¬тат, інших засобів. Спочатку твор¬чі групи готують колаж, а потім презентують його. Можна оціню¬вати ідею, повноту представлення теми, оригінальність, нетрадиційність вирішення завдання тощо.
Диспут
Диспут (наукова полеміка) — форма співробітництва, яка вико-ристовується для вивчення різних поглядів на певну проблему для встановлення істини.
Диспут має вирішувати такі завдання:
• розвиток логічного мислен¬ня;
• вміння ставити запитання та відповідати в емоційно напруже-них обставинах;
• виховання моральних якос¬тей;
• формування культури пове¬дінки та спілкування, ціннісного ставлення до себе та опонентів.
Етапи організації та прове¬дення диспуту:
1. Не менше як за тиждень ого¬лошується (в усній чи письмовій формі) тема диспуту, перелік за¬питань, що виносяться для обгово-рення (полеміки), дата, час, місце проведення і склад,
2. Ведучий відкриває диспут, по¬відомляє тему й мету,
коментує їх.
3. Він визначає секретаря і зна¬йомить із членами журі —
спеціа¬лістами у визначеній темі.
4. Ведучий знайомить учас¬ників, які манять різні думки на
проблему. Прибічники першої та другої точок зору обирають
керів¬ника.
5. Повідомляються організа¬ційний регламент та правила
спів¬робітництва (їх можна написати на плакаті).
Прикріплюється плакат із критеріями оцінок і усно
комен¬тується.
6. Розігруються порядкові но¬мери виступів.
7. Захисники першої точки зору у своєму виступі викладають
свою думку з цієї проблеми, вичерпно пояснюючи й
обґрунтовуючи її.
8. Інша сторона запитує, з'ясовує позицію команди.
9. Захисники другої точки зору у своєму виступі викладають дум¬ку прибічників першої точки зору з цієї проблеми, доводячи, що вони її правильно зрозуміти.
10. Ведучий звертається із за¬питанням до прибічників першої точки зору для того, щоб переко¬натися, що захисники другої пра¬вильно їх зрозуміли.
11. Захисники другої точки зору у своєму виступі виклада¬ють свою думку щодо цієї про¬блеми, пояснюють її і обґрунто¬вують.
12. Ведучий, спілкуючись із прибічниками другої точки зору, пере-конується в тому, що їхню по¬зицію правильно зрозуміти.
13. Прибічники першої точки зору ставлять запитання.
14. Прибічники другої точки зору відповідають на запитання. Від-водиться час для обдумування відповідей і запитань. Коли час і кількість запитань вичерпано, дис¬пут припиняється.
15. Після обміну запитання¬ми та відповідями сторони нама¬гаються довести неправильність протилежної точки зору.
16. Члени журі, керуючись фактами та обґрунтованими ар-гументами, приймають рішення й оголошують результати диспуту: чия точка зору перемогла. Може бути, що жодна не звучатиме пе¬реконливо.
17. Ведучий називає перемож¬ця диспуту, визначивши його за кіль-кістю набраних балів.
18. Підбиваються підсумки. Добирати теми для диспуту потрібно з урахуванням потреб та інтересів учнів, їх вікових осо¬бливостей.

Анкета для батьків
Чи допомагаєте ви своїй дитині стати незалежною
особистістю ?
1. Чи знаходите ви час , щоб щодня побути з дитиною наоди-нці?
2. Чи може ваш син (донька) відкрито виразити свій страх , злість, почуття самотності, ніжність чи агресію ?
3. Чи довіряєте ви своїй дитині ?
4. Чи хвилюють вас її почуття ?
5. Чи вірите ви у свою дитину , у те , що вона досягне успіху ?
6. Чи уважно ви ставитесь до індивідуальних потреб дитини ?
7. Чи дозволяєте ви дитині будувати власну систему ціннос-тей ?
8. Чи розвиваєте ви у дитині позитивне сприйняття її здібно-стей , чи підсилюєте її самооцінку ?
9. Чи звертається до вас дитина при невдачах , труднощах ?
10. Чи допомагаєте ви дитині виходити з критичних ситуацій ?
11. Чи сварите ви дитину за допущенні помилки ?
12. Чи надаєте можливість самостійно приймати рішення , вибирати ?
13. Чи бере участь ваш син , (донька ) у сімейних справах ?
14. Чи має ваша дитина домашні доручення ?
15. Чи можете ви в конфлікті з дитиною признати її правоту ?
16. Чи терпимі ви до дивацтв своєї дитини ?
17. Чи сварите ви дитину за безладдя в кімнаті або на столі, якщо це пов'язано з творчим заняттям ?
18. Чи заохочуєте ви в дитині максимальну незалежність від дорослих ?
19. Чи спонукаєте сина (доньку ) знаходити проблеми і роз-в'язувати їх ?


Орієнтовна схема самоаналізу заняття
1. Чи відповідає моє заняття програмі?
2. Чи вірно мною були визначені і вирішені на заняттях навча-льні, виховні і розвиваючі завдання?
3. Чи оптимально був визначений зміст навчання, чи він від-повідав завданням?
4. Що будо головним, найбільш суттєвим на занятті? Можли-во, я не зуміла акцентувати увагу дітей на вивченні голов-ного?
5. Чи вдало визначена структура заняття? Чи була організована на занятті робота із формування основних умінь, навичок, інтересів учнів? Як здійснювались міжпредметні зв’язки?
6. Які методи і засоби навчання були використані на занятті? Чи був вдалий їх вибір і поєднання?
7. Які форми навчання (масові, групові, індивідуальні) домі-нували на занятті? Чи був вдалий їх вибір і поєднання?
8. Чи правильно здійснювався на занятті інструктаж, визначи-лись об’єм і складність домашнього завдання?
9. Що було зайвим у моїй діяльності і у діях дітей?


Творчий звіт керівника гуртка
Він дозволяє бачити творчу лабораторію педагога, його профе-сійний потенціал, проблеми, над якими потрібно працювати.
У зміст творчого звіту включити:
1) інформаційний звіт педагога;
2) відкриті заняття;
3) роботу в методоб'єднаннях за профілем гуртка;
4) творчі програми виступів дитячих колективів;
5) виставки творчих, художніх робіт учнів;
6) виступи керівника гуртка на методоб’єднаннях, педрадах, ле-кціях, виховних годинах і т.д.;
7) участь колективу гуртка в міських заходах;
8) співпраця з керівниками профільних гуртків;
9) робота з батьками;
10) профорієнтаційна робота керівника гуртка;
11) робота з обдарованими дітьми;
12) участь у міських, обласних, міжрегіональних конкурсах, фе-стивалях, виставках;
13) науково - методична, дослідницька робота керівника гуртка.


Література:

1. Закон України «Про освіту».
2. Закон України «Про позашкільну освіту».
3. Веремко К.І. Річний план роботи школи. – Х.: Вид. група «Основа», 2007.
4. Рабченюк Г.С. Внутрішкільне управління. – К: «Рута», 2000.
5. Журнал «Позашкілля», 2007 р., № 6.
6. Журнал «Позашкілля», 2008 р., № 1.
7. Журнал «Позашкілля», 2008 р., № 3.
8. Журнал «Шкільний світ», 2008 р., № 10.